По Информатике!

Історія розвитку обчислювальної техніки

Сучасним  комп’ютерам передували механічні і електромеханічні
пристрої. В 1642 р. французький математик і філософ Блез Паскаль у
віці  18  років  сконструював машину,  що  сумує;  машина  Паскаля
складалася  з  восьми  дисків, що рухалися і  могла  підсумовувати
числа  до  восьми  знаків.  Для своєї  машини  Паскаль  використав
десятинну систему числення.
В  1694  р.  німецький математик і філософ Готрфрид Вільгельм
Лейбниць,  використовуючи креслення і малюнки Паскаля  удосконалив
його машину, додавши можливість перемножувати числа.
Однак  широке  розповсюдження обчислювальні апарати  отримали
лише  в 1820 р., коли француз Чарльз Кальмар винайшов машину,  яка
могла  здійснювати  всі  чотири  основні арифметичні  дії.  Машину
назвали  “арифмометр”.  Завдяки  своїй  універсальності
арифмометри  використовувалися досить довго і певний час  існували
паралельно   з   електронними   калькуляторами   і   персональними
комп’ютерами.
В  першій  половині  ХIХ  ст.  англійський  математик  Чарльз
Беббідж спробував побудувати універсальний обчислювальний прилад –
Аналітичну  машину,  яка  повинна була виконувати  обчислення  без
участі  людини.  Для  цього  вона повинна  була  вміти  виконувати
програми,  що  вводилися за допомогою перфокарт (карт  з  щільного
паперу з інформацією, яка наносилася за допомогою отворів) і  мати
“склад”  для  запам’ятовування даних  і  проміжних  підсумків  (за
сучасною  термінологією – пам’ять). Беббідж  не  зміг  довести  до
кінця  роботу  над створенням Аналітичної машини – вона  виявилася
занадто  складною для рівня техніки того часу, однак він  розробив
її основні ідеї, і в 1943 р. американець Говард Ейкен за допомогою
робіт Беббіджа на основі техніки ХХ ст. – електромеханічних реле –
зміг побудувати на одному з підприємств фірми ІВМ таку машину  під
назвою  –  “Марк  I”.  Ще раніше ідеї Беббіджа  були  перевідкриті
німецьким  інженером  Конрадом Цузе, котрий в  1941  р.  побудував
аналогічну машину.
До  того часу потреба в автоматизації обчислень стала  досить
великою,  над  створенням обчислювальних  машин  працювало  одразу
кілька  груп  дослідників. Починаючи з 1943 р. група  спеціалістів
під   керівництвом  Дж.  Мочлі  і  Преспера  Екерта  в  США  стала
конструювати подібну машину вже на основі електронних ламп,  а  не
реле.  Їх  машина, названа ENIAC працювала в тисячу разів  швидше,
ніж  Марк-1, але для введення в неї програми доводилося на протязі
декількох  годин,  чи  навіть  днів під’єднувати  потрібним  чином
проводи.  Щоб  спростити процес введення програми  Мочлі  і  Екерт
стали конструювати нову машину, котра могла б зберігати програму у
своїй  пам’яті.  В  1945  р.  до роботи був  залучений  знаменитий
математик  Джон  фон Непман, котрий підготував доповідь  про  таку
машину. Доповідь була надіслана багатьом вченим і отримала широкий
розголос, оскільки  фон Непман просто і ясно сформулював  загальні
принципи  функціонування  універсальних обчислювальних  пристроїв,
тобто  комп’ютерів.  З  тих пір комп’ютери  стали  набагато  більш
потужними,  але  більшість  з  них  зроблена  у  відповідності   з
принципами фон Неймана.
Комп’ютери  40-х і 50-х років були дуже великими  пристроями-
величезні  зали були заставлені шафами з електронним  обладнанням.
Все  це  коштувало дуже дорого, тому комп’ютери були  прерогативою
лише великих компаній. Однак в боротьбі за покупця фірми-виробники
комп’ютерів прагнули зробити їх якомога компактнішими  і  в  цьому
були досягнуті значні успіхи.
Перший крок до зменшення комп’ютерів був зроблений у 1948  р.
з  винаходом транзисторів – мініатюрних електронних приборів,  які
змогли  замінити  електронні лампи. В  середині  50-х  років  були
знайдені  дуже дешеві способи виробництва транзисторів і у  другій
половині  50-х  рр.  з’явилися комп’ютери  повністю  засновані  на
транзисторах. Розвиток транзисторної індустрії призвів до появи на
їх  основі  інтегральних мікросхем, а потім  і  мікропроцесорів  –
основи сучасних комп’ютерів. В 1974 р. декілька фірм оголосили про
qrbnpemm на основі процесора  Intel-8008 комп’ютера, який  міг  би
виконувати  такі  ж функції, що і велика ЕОМ. На початку  1975  р.
з’явився  перший комерційно розповсюджуваний комп’ютер  на  основі
цього   процесору  –  Альтаїр-8800.  Розповсюдження   персональних
комп’ютерів  наприкінці 70-х років призвело  до  деякого  зниження
попиту  на великі ЕОМ, що викликало занепокоєння їхнього основного
виробника – фірми ІВМ.